Матеріали узагальнення судової практики вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013 - 2014 роки

МАТЕРІАЛИ УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013 - 2014 роки

Проведено узагальнення судової практики Ладижинського міського суду Вінницької області по вирішенню процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013 - 2014 роки.

Процесуальним питанням, пов’язаним із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) присвячено розділ VI ЦПК України.

Серед справ, які надходили на розгляд суду для вирішення питань, пов’язаних із виконанням, переважна більшість справ стосувалась вирішення питань, пов’язаних із виконанням саме рішень суду по цивільних справах.

В ході узагальнення встановлено, що протягом 2013 року до Ладижинського міського суду на розгляд надійшло 70 клопотань, заяв, подань, поданих у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Серед усіх справ даної категорії задоволено 37 заяв, подань. Відмовлено у задоволенні 27 подань, заяв.

Із усіх справ, що перебували на розгляді в суді протягом 2013 року, переважна більшість питань, пов’язаних із виконанням судових рішень розглядалось за поданнями державних виконавців.

Так, протягом 2013 року, зокрема, розглядалось 29 справ за поданнями державних виконавців про тимчасове обмеження боржників у праві виїзду за межі України. 11 справ розглядалось за поданням державних виконавців про розшук боржника, 4 справи про видачу дубліката виконавчого листа.

Слід відмітити, що переважна більшість вказаних подань державних виконавців залишена без задоволення.

Так, наприклад, по справі № 135/1321/13-ц судом було відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з тих підстав, що державним виконавцем не надано доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, доказів того, що під час виконання рішення боржник виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості.

Із категорії справ, що аналізується, 8 справ розглядалось за заявами осіб про видачу дубліката виконавчого листа. Переважна більшість заяв про видачу дубліката виконавчого листа судом задовольняється. Разом з тим, наприклад, по справі № 135/538/ судом було відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа, оскільки по даній справі взагалі не видавався виконавчий лист.

Протягом січня – червня 2014 року (до дня проведення узагальнення) до Ладижинського міського суду на розгляд надійшло 19 клопотань, заяв, поданих у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Із них 18 клопотань, заяв стосувалось виконання рішень суду по цивільним справам, і лише 1 подання про розшук боржника стосувалось розшуку боржника при виконанні виконавчого напису нотаріуса.

Із 18 клопотань, заяв, що перебували на розгляді у 2014 році, задоволено 6 заяв, подань, відмовлено в задоволенні 12 подань, заяв.

Так із 18 справ, що перебували на розгляді за період що аналізується у 2014 році, 12 справ розглядалось за поданням державних виконавців, 2 справи за клопотанням боржника, 4 справи за заявами стягувачів. Тобто, переважну більшість питань, пов’язаних із виконанням судових рішень ініціюють державні виконавці.

Із 12 подань державних виконавців, 10 подань стосувались тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, наприклад по справі № 135/426/14-ц судом відмовлено в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за кордон з тих підстав, що виконавцем не надано доказів ухилення боржника від виконання зобов’язання, не зазначено, яких заходів було вжито для примусового виконання рішення суду.

Аналогічні висновки зробив суд і по 8 справах про обмеження у праві виїзду за межі України. Разом з тим, жодне рішення суду, винесене по таких справах не оскаржувалось в апеляційному порядку.

І лише по 1 справі № 211/1189/12, яка розглянута в 2014 році, суд встановив, що подання державного виконавця є обґрунтованим, належно мотивованим і задовольнив таке подання.

Викладене свідчить про те, що державні виконавці формально підходять до вирішення даного питання, неналежно його мотивують, не підкріплюють відповідними доказами. Крім того, виконавці недоліків подання, вказаних в ухвалі суду, не усувають, повторно із доопрацьованим поданням не звертаються.

Одна справа за поданням державного виконавця стосувалась розшуку боржника та одна справа - примусового проникнення до житла особи.

Так, наприклад по справі № 135/267/14-ц судом відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про оголошення розшуку боржника, оскільки державний виконавець, використовуючи надані йому законом повноваження, не вжив всіх заходів для отримання відомостей про місцезнаходження боржника.

Щодо справ, що порушуються за заявами сторін виконавчого провадження, то встановлено, що 2 справи розглядались за заявою боржника про відстрочку виконання рішення. За результатами розгляду у задоволенні заяв відмовлено.

4 справи розглядались за заявами стягувачів, з них всі задоволено. Зокрема 2 справи стосувались видачі дублікату виконавчого листа, 1 справа по поновленню строку звернення до виконання судового наказу, 1 справа по виправленню описки в рішенні.

Обговоривши на нараді суддів питання, що виникають при виконанні судових рішень у цивільних справах, проаналізувавши справи які розглядались з даних питань, прийняті за результатами розгляду справ рішення, встановлено, що загалом проблемних питань під час вирішення таких справ у суду не виникало.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що судова практика під час розгляду справ, пов’язаних із тимчасовим обмеження громадян у праві виїзду за межі України не завжди є однозначною.

Це зумовлено відсутністю чітких критеріїв визначення поняття ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, а також наслідків подання державним виконавцем подання, яке може дещо не відповідати встановленим формі та змісту. Фактично вирішення вказаних питань перекладено із законодавчого закріплення і регулювання на оціночне судження суду.

Крім того, відповідно до ст. 377¹ ЦПК України суд зобов’язаний негайно розглянути питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. А тому, встановлення скороченого строку розгляду таких подань державних виконавців позбавляє суд можливості без порушення таких строків розглянути подання в разі необхідності дослідження додаткових доказів ухилення боржника від виконання зобов’язання, якщо вони не додані державним виконавцем до подання.

Тому в випадках неналежного обґрунтування в поданні факту ухилення боржника від виконання зобов’язання, ненадання відповідних доказів цього, судом відмовлялось у задоволенні подання, без надання державному виконавцю можливості усунути вказані недоліки. Разом з тим, слід відмітити, що така відмова в задоволенні подання не позбавляє державного виконавця повторно звернутись із таким поданням, усунувши вказані судом недоліки і додавши відповідні докази, в разі їх наявності.

Одним із не повністю врегульованих питань, що досить часто виникає при виконанні судових рішень у цивільних справах, є питання належного оформлення виконавчого листа в частині зазначення ідентифікаційного номера особи.

               Так, відповідно до змісту п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», у виконавчому документів зазначаються, зокрема, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і  серія паспорта стягувача та боржника для фізичних  осіб  -  громадян  України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного
 номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Разом з тим, при зверненні суду із електронним запитом до Міністерства доходів і зборів України, як правило, надходить відповідь про те, що «фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати». Хоча при формуванні запиту судом зазвичай зазначаються ім’я особи,  дата та місце її народження, іноді навіть паспортні дані.

Відсутність відомостей про ідентифікаційний номер особи (боржника) перешкоджає суду вчасно та належно оформити виконавчий документ, та видати його стягувачу, оскільки за відсутності таких відомостей державний виконавець має право не прийняти виконавчий документ до виконання як неналежно оформлений.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що номер і серія паспорта особи у виконавчому листі може зазначатись лише в разі відмови особи від прийняття ідентифікаційного номера через свої релігійні або інші переконання.

Однак, частими є випадки, коли стягувачу, суду відомо паспортні дані боржника, однак невідомо ідентифікаційний номер особи.  

Тому, на нашу думку, доцільним було б внести зміни в п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», передбачивши можливість альтернативного зазначення у виконавчому листі або ідентифікаційного номера особи, або серії і номера паспорта, незалежно від того, чи відмовилась особа від ідентифікаційного коду. Дані зміни сприятимуть швидшому оформленню виконавчих документів та їх виконанню.

Голова Ладижинського міського суду                                               І.О. Патраманський