УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Ладижинського міського суду Вінницької області щодо вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних зі слідчими (розшуковими) діями за 2016 рік

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Ладижинського міського суду Вінницької області щодо вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних зі слідчими (розшуковими) діями за 2016 рік

Згідно плану роботи Ладижинського міського суду Вінницької області на 2017 рік проведено узагальнення судової практики по вирішенню слідчими суддями питань, пов’язаних зі слідчими (розшуковими) діями за 2016 рік.

          Слідчі дії — це процесуальні дії, виконувані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. Основу слідчих дій становлять окремі методи пізнання — візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження у відповідних процесуальних документах.

Відповідно до частини 1 ст. 223  КПК слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Порядок проведення слідчих (розшукових) дій визначений у главі 20 КПК.

З метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування окремі слідчі (розшукові) дії можуть бути здійснені за клопотанням сторони лише на підставі ухвали слідчого судді. Зокрема, до таких слідчих (розшукових) дій КПК відносить:

1) допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні за наявності обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань (ст. 225 КПК);

2) проникнення до житла або іншого володіння особи (ст. 233 КПК);

3) обшук, у тому числі житла або іншого володіння особи (статті 234,                   235 КПК);

4) огляд, у тому числі житла або іншого володіння особи (ст. 237 КПК);

5) огляд трупа, поєднаний з оглядом житла або іншого володіння особи (ст. 238 КПК);

6) слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи (ст. 240 КПК);

7) примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ст. 242 КПК);

8) призначення експертизи за клопотанням сторони захисту у разі відмови слідчого, прокурора у задоволенні такого клопотання (ст. 244 КПК);

9) примусове відбирання біологічних зразків у особи для проведення експертизи (ст. 245 КПК).

Метою цього узагальнення є: 1) виявлення спірних питань, які виникають в разі застосування норм кримінального процесуального права при постановленні ухвал за результатами розгляду клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, за винятком огляду, обшуку, проникнення до житла чи іншого володіння особи та поєднаного з ним слідчого експерименту; 2) встановлення причин скасування слідчими суддями постанов слідчих, прокурорів про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчих дій, в тому числі про призначення експертизи; 3) дослідження підстав апеляційного оскарження та причини скасування судами апеляційної інстанції ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду клопотань про проведення слідчих дій, та скарг на постанови слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотань про їх проведення; 4) напрацювання однакових підходів до визначення змісту оціночних понять “виняткові випадки”, “тяжко хворий”, вживаних у ст. 225 КПК; 5) підготовка пропозицій для забезпечення правильного застосування судами кримінальних процесуальних норм під час вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями.

Такі заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути застосовані на підставі ухвали слідчого судді, суду. Під час розгляду клопотань сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя вправі постановити ухвалу про:

задоволення клопотання;

відмову в задоволенні клопотання;

повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК.

  Протягом 2016 року в провадженні Ладижинського міського суду Вінницької  області перебувало   231 клопотання, з яких:

 про тимчасовий доступ до речей і документів — 75;

 про застосування запобіжного заходу — особистого зобов’язання — 1;

 про застосування запобіжного заходу — тримання під вартою — 23;

 про обшук — 31;

 про арешт майна — 10;

 про домашній арешт — 4;

 про дозвіл на затримання — 5;

 інші клопотання  - 47

Також розглянуто 32 скарги,  з яких на:

бездіяльність слідчого, прокурора – 24;

рішення слідчого про закриття кримінального провадження - 6;

рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій  - 2.

Особливу увагу потрібно приділити такій категорії справ, як скарги громадян на дії слідчих. Більшість таких скарг пов’язані з невнесенням слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення.

Загалом їх було 24, з яких 23 задовольнили, оскільки слідчий порушив вимоги ч.4 ст.214 КПК, в задоволені 1 скарги відмовили.  

Пунктом 7 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено, що особа, якій рішенням слідчого, прокурора відмовлено у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, може оскаржити відмову у задоволенні її клопотання. Правом оскарження рішення слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій також наділені представник, законний представник особи, якій відмовлено у задоволенні клопотання, та захисник такої особи. Скарга на рішення про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій подається протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Оскільки відмова слідчого, прокурора у проведенні слідчих дій оформлюється  постановою, то строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Скарги на рішення про відмову у проведенні слідчих дій розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 – 380 КПК, з урахуванням положень глави 26 КПК.

За результатами аналізу судової практики можна зробити висновок про те, що   слідчі судді під час розгляду скарг на постанову слідчого про відмову у проведенні слідчих дій правильно застосовують кримінальне процесуальне законодавство.  

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети. Згідно із ч. 6 ст. 223 КПК слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої  (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилась від участі у ній.

В апеляційній інстанції було оскаржено 7 ухвал  слідчих суддів.

У результаті:

 5 ухвал  залишено без змін  ;

 2 змінено (апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою).

Отже, можна зробити висновок про те, що слідчі судді  Ладижинського міського суду Вінницької області правильно застосовують норми кримінального процесуального права, але при постановленні рішень потрібно звернути увагу на те, чи вживають слідчі всіх необхідних заходів при розгляді звернень громадян.

Результати розгляду клопотань свідчать про те, що слідчі судді враховують як загальні вимоги стосовно слідчих дій, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені в КПК. Також слідчі судді стежать за тим, аби відповідні клопотання відповідали вимогам закону й були належним чином обгрунтовані.

Також,  слідчим суддям під час вирішення питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями, необхідно неухильно дотримуватись положень кримінального процесуального закону.

 Суддя Ладижинського міського суду                                 О.М.Корнієнко