Узагальнення практики застосування Ладижинським міським судом Вінницької області законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

 практики застосування Ладижинським міським судом Вінницької області законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна

         В ході проведення даного узагальнення були вивчені та досліджені розглянуті Ладижинським міським судом Вінницької області цивільні справи за спорами про правовідносини, які випливають з іпотеки за період 2011-12 р.р.

         За даними судової статистики Ладижинським міським судом Вінницької області у 2011 році розглянуто 3 справи за спорами про правовідносини, які випливають з іпотеки. В 2012 році дані справи судом не розглядались.

         Так у вказаний період судом розглянуто 2 справи щодо звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

          Ці правовідносини регулюються, зокрема, главою 49 Цивільного кодексу України (параграфи 1, 6).

         Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

         Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

         Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі. Ці відносини регулюються також Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

         У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений законом строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

         Проаналізуємо кожну з розглянутих справ даної категорії.

         Так, 31.03.2011 року Ладижинським міським судом Вінницької області винесено рішення по цивільній справі за позовом Ю. до І. про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки. Даним рішенням позов задоволено та звернуто стягнення на цілий житловий будинок в рахунок погашення заборгованості за договором позики в межах суми заборгованості за договором позики в сумі 491934,62 грн.

         Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від21.07.2011 року вказане рішення Ладижинського міського суду Вінницької області залишено без змін.

         Як вбачається з матеріалів вказаної вище справи, при винесенні судом рішення про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки, судом ураховано всі об’єктивні дійсні обставини справи, зокрема, розмір простроченої заборгованості, пені, відсотків, а також той факт, що невиконання умов договору позики дає безумовне право позивачеві на звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення існуючої заборгованості за договором позики.

         Також 02.12.2011 року Ладижинським міським судом Вінницької області винесено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до К.М., К.А. та К.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даним рішенням позов задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно із іпотечним договором – трьохкімнатну квартиру, яка належить на праві спільної часткової власності  К.М., К.А. та К.В.

         Відповідно до матеріалів справи заборгованість К.М., К.А. та К.В. перед банком за іпотечним кредитом становила 118658,08 грн.

         Вивчення справ показало, що звернення стягнення на предмет іпотеки, в основному мали місце у разі наявності значної суми заборгованості за договорами позики та кредиту.

         Ще одна справа розглянута судом за спором щодо  визнання недійсним договору іпотеки.

                Так, 05.09.2011 року Ладижинським міським судом Вінницької області винесено рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Житлобуд-плюс» до Ю.,К., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог – приватний нотаріус М. про визнання недійсним договорів позики та іпотеки. Даним рішенням позов задоволено, визнано недійсними договори позики та іпотеки, укладені між ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі за довіреністю за довіреністю Ю. та К. Задовольняючи позов суд виходи з того, що Ю. діючи за дорученням позивача і від його імені уклав з відповідачем К. договір позики на суму 3622500 грн. Як забезпечення виконання договору позики між відповідачами був укладений договір іпотеки, на підставі якого на майно позивача – 18 квартир у будинку була накладена приватним нотаріусом заборона на відчуження. В порушення вимог договору позики відповідач К. не передав названі вище кошти позивачу, а відповідач Ю. не переконавшись у виконання свого зобов’язання першим, уклав від імені позивача договір іпотеки.

         Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2013 р. дане рішення Ладижинського міського суду Вінницької області скасоване, постановлене нове рішення, яким в задоволенні позові ТОВ «Житлобуд-плюс» до Ю.,К., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог – приватний нотаріус М. про визнання недійсним договорів позики та іпотеки, - відмовлено.

         Скасуванню вказаного рішення слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права. Так апеляційною інстанцією було встановлено, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів та не доведено в силу вимог ст. 60 ЦПК України обставин, на які він посилався як на підставу свої вимог про визнання недійсними правочинів в силу ст.215 ЦК України.

                Проведеним узагальненням встановлено, що на протязі 2011 року Ладижинським міським судом Вінницької області в цілому правильно застосовувалось законодавство, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна при вирішенні спорів даної категорії. При постановленні рішень, в основному, керувались загальними нормами зобовязального права, положеннями Цивільного кодексу України, і виходили з умов договору, укладеного між суб’єктами правовідносин, а також з урахуванням правових позицій, висловлених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Проте, як видно з даного узагальнення, існують випадки неправильного застосування судом норм матеріального права (параграфу 2 глави 16 Цивільного Кодексу України), що слугувало скасуванню рішення постановленого по справі за спором, який випливає  з іпотеки.

Суддя Ладижинського

міського суду                                                                                  Т.В. Волошина