Статистичні дані розгляду судами цивільних справ свідчать про те, що значна частина громадян звертається в суд з позовами про розірвання договорів довічного утримання. На обґрунтування своїх позовів вони повідомляють, що інша сторона( відповідач) не виконувала або неналежно виконувала взяті на себе обов’язки.
Тож давайте разом спробуємо розібратися в питаннях договору довічного утримання.
На жаль, сьогодні в Україні, значну частину усього населення складають громадяни літнього віку, які потребують догляду та піклування. Трапляються непоодинокі випадки відсутності близьких родичів, які би могли допомагати їм. З метою забезпечення громадян належним доглядом, законодавець в редакції нового Цивільного кодексу України одним із видів правочинів передбачив договір довічного утримання (догляду). Поняття та основні моменти укладення та розірвання договору довічного утримання визначені у главі 57 «Довічне утримання (догляд)» Цивільного кодексу України.
Стаття 744 Цивільного кодексу України визначає поняття договору довічного утримання. За цим договором одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання укладається в письмовій формі і підлягає як нотаріальному посвідченню так і державній реєстрації.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної власності, договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Ст. 749 визначає обов’язки набувача за договором довічного утримання. У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом в будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.
Згідно зі ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.
У разі розірвання договору довічного утримання, у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору, у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
На мою думку, ніколи не потрібно поспішати. Перш, ніж підписувати такі документи, необхідно отримати кваліфіковану консультацію юриста, нотаріуса, все обдумати, скласти список, враховуючи всі дрібниці, які б Ви хотіли вказати в договорі, взяти у нотаріуса декілька типів договорів довічного утримання, та обрати для себе найкращий варіант. Якщо люди, які Вам пропонують свої послуги, Вам мало знайомі, то не завадило б дізнатися про них більше. Хто вони, хто їх батьки, де працюють, яка про них думка у сусідів. У час, коли нерухомість дуже дорого коштує, необхідно все обдумувати, щоб не вскочити в халепу, та не залишитися доживати свій вік «на вулиці».
Заступник керівника апарату
Ладижинського міського суду Борушко Н.В.
_03_03.png)
