ЗАПОВІТ ПОДРУЖЖЯ – НОВЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

  Помічник судді Ладижинського міського суду С.В. Бойко

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а тому кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток складає заповіт подружжя відносно майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності.
Можливість складення такого заповіту є нововведенням Цивільного кодексу України, який вступив у дію16 січня 2003 року, до 2003 року цей заповіт був невідомий цивільному законодавству нашої країни. Перевагою заповіту подружжя є те що: 1) майно, яке було спільною сумісною власністю, спадкується тією особою, яка була обрана за домовленістю подружжя; 2) той з подружжя, який пережив, продовжує жити у звичному для нього майновому середовищі.
Відповідно до ст. 1243 ЦК України подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності
У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної суміс¬ної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спад¬кування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
Конструкція заповіту подружжя покликана захистити майнові ін¬тереси того з подружжя, який пережив іншого. Особливість такого заповіту полягає перш за все у суб'єктному складі, оскільки скласти такий заповіт може лише подружжя, тобто чоловік та жінка, шлюб яких зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Заповіт подружжя не може бути складений особами, які перебувають між собою у фактичних шлюбних відносинах.
Проте встановлення судом режиму окремого проживання подружжя (ст. 119 СК України) не є перешкодою для складення ними спільного заповіту. Це зумовлено тим, що в порядку ст. 120 СК України встанов¬лення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які закріплені законом (передбачені шлюбним договором) і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму.
Відповідно до п. 170 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль¬них дій нотаріусами України заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя.
Крім того, заповіт подружжя може бути складений щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індиві¬дуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки заповіт подружжя складається виключно щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, кожен із подружжя має право окремо скласти заповіт щодо своєї особистої власності.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка відповідно до ст. 57 СК України є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) май¬но, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, 
Крім того, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові вне¬ски сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
За правилом ч. 4 ст. 1243 ЦК України у разі смерті одного з подруж¬жя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у запо¬віті подружжя. Накладання заборони щодо відчуження при одержанні повідомлення про смерть особи, яка за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на примірнику поданого нотаріусу заповіту, про що надсилається по¬відомлення нотаріусу, який посвідчив заповіт. Зняття заборони здій¬снюється при одержанні нотаріусом повідомлення про смерть другого з подружжя, яке склало спільний заповіт. Спадкування майна за заповітом подружжя здійснюється лише після смерті обох заповідачів
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що, безперечно, норма, яка надає подружжю право скласти спільний заповіт, за своїм характером є прогресивною, оскільки розширює спадкову правоздатність громадян.

Помічник судді Ладижинського міського суду С.В. Бойко